Словник Української Мови
Буква
1. Несподівано побачити когось на місці вчинення чогось або в момент вчинення чогось, зазвичай негативного, затаївшись або увійшовши раптово; застати, спіймати на гарячому.
2. Розм. Несподівано прийти, застати когось у певному місці або в певній ситуації.
3. Заст. Сильно стукнути, вдарити; завдати удару.
Приклад 1:
Він був ладен бігти до хати, застукати у віконце, викликати Тодозю до себе. Але в світлиці опочивала Гризельда… Єремія знов упав на ліжко й закутався укривалом з головою, щоб сховатись од того чарівного виду, а те пишне диво знов не давало йому спати, одгонило дрімоту од очей.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Та те мало помагало, бо вiн завсiгди так прирозумiє, щоб де самому її застукати. — Дядьку, казала Левантина, — коли ви до мене чiпляєтесь, то давайте менi рощот!
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”