1. Такий, що був спійманий на місці вчинення чогось, затриманий під час виконання дії (зазвичай негативної або забороненої).
2. У стані, коли хтось був несподівано виявлений, помічений під час якоїсь дії або в певному місці.
Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що був спійманий на місці вчинення чогось, затриманий під час виконання дії (зазвичай негативної або забороненої).
2. У стані, коли хтось був несподівано виявлений, помічений під час якоїсь дії або в певному місці.
Приклад 1:
Професор, отак несподівано застуканий, не знав, що й казати. Він запевнював, що він не слабий, бо й справді почував себе тільки дуже втомленим, а не слабим; він поясняв свою втому надмірною спішливою працею.
— Тютюнник Григорій, “Вир”