Особа жіночої статі, яка на законних підставах (наприклад, за договором застави) утримує у себе майно, передане їй як забезпечення виконання зобов’язання (найчастіше повернення боргу).
заставоутримувачка
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |