заставоутримувачка

[zɑstɑʋoutrɪmuʋɑt͡ʃkɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. Особа жіночої статі, яка на законних підставах (наприклад, за договором застави) утримує у себе майно, передане їй як забезпечення виконання зобов’язання (найчастіше повернення боргу).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. заставоутримувачка, р. заставоутримувачки, д. заставоутримувачці, з. заставоутримувачку, о. заставоутримувачкою, м. заставоутримувачці, к. заставоутримувачко

Більше записів