Особа чи організація, яка на законних підставах (на підставі договору, рішення суду тощо) отримала та утримує у себе заставу (заставне майно) для забезпечення виконання зобов’язання, переважно позики.
заставоутримувач
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |