Словник Української Мови
Буква
1. Знаходити когось, щось у певному стані, місці або під час певної дії; заставати в якомусь положенні.
2. Приходити, прибувати кудись і виявляти, що щось відбувається або вже сталося; застати зненацька.
3. (у пасивному стані) Бути в якомусь стані, положенні в момент приходу, появи когось або в певний момент часу.
Приклад 1:
Сусiда подала Марусi у руку свiчку i вже насилу руку розправила, бо вже стала заставати… От вже i гласу її не стало чути… Наум нахиливсь та над ухом її голосно чита “Вiрую во єдиного бога” та “Богородицю”… а се вона — зирк очима та й сказала голосно: — Чи ви чуєте?… Що се таке? Наум впав навколiшки i каже: — Молiтеся усi!
— Самчук Улас, “Марія”