застанова

1. Установа, заклад або організація, що виконує певні суспільні, адміністративні, культурні, освітні чи інші функції; часто вживається в офіційній назві конкретної установи.

2. (переносно) Усталений порядок, правило, принцип або норма, що має обов’язкову силу і регулює життя, поведінку чи діяльність.

3. (застаріле) Дія за значенням «застановити»; заборона, наказ, розпорядження.

Приклади вживання

Приклад 1:
У хвилинах, коли до мене вертала рефлексія і застанова, я все мала почуття, що кручуся, мов билина в вітрі, і лечу кудись, лечу в якусь безодню, сама не знаю, що там на дні і чи далеко те дно. Нічого не ощадила мені доля за ті три роки.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (однина) |