Словник Української Мови
Буква
1. Який перебуває у стані спокою, душевної рівноваги; той, що заспокоївся.
2. Такий, що виражає спокій, свідчить про внутрішню рівновагу (про вигляд, голос, манеру тощо).
3. Який не викликає тривоги, побоювань; безпечний, стабільний (про обстановку, ситуацію).
4. Медич. Про стан хворого: такий, що покращився, у якого зменшилися або припинилися несприятливі симптоми (наприклад, біль, запалення).
Приклад 1:
Орфей прощає йому, і, заспокоєний, Спарафучіле віддає душу зі щасливою посмішкою та піною на вустах. Але де ж Ріна?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
— I, заспокоєний трохи цим афоризмом, він набив люльку і почав смоктати міцний задурливий тютюн; але й жорстока мархотка не втишила йому нервів: турбота за Орисею все ж таки точила йому серце. «Не віддасться вона в руки живою, о, не віддасться!
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”