заспокоєність

1. Стан, коли людина або група людей відчувають внутрішній спокій, душевну рівновагу, вільність від тривог, хвилювань або збудження.

2. Відчуття впевненості та безпеки, що виникає внаслідок усунення причин для непокою або небезпеки.

3. (перен.) Загальна атмосфера тиші, миру та стабільності в певному середовищі, суспільстві або ситуації.

Приклади вживання

Приклад 1:
У результаті має настати той « момент істини», той дотик свідомості та підсвідомості, який дає клієнту нові відчуття, гармонію душі та тіла, заспокоєність, нове знання про себе. Якщо ця конвенція відбулася, можна сміливо розпочинати психотерапевтичний сеанс.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Частина мови: іменник (однина) |