Словник Української Мови
Буква
Який має властивість заспокоювати, викликати стан спокою, полегшення або впевненості.
Який призначений для зменшення збудження, тривоги або хвилювання (про засоби, препарати тощо).
Який виражає спокій, впевненість або призначений для заспокоєння (про тон, голос, жест, посмішку тощо).
Приклад 1:
Він прикладає зволожений, заспокійливий рушник до його муки, до його спаленої стражданням душі, до набряклого болем, перегрітого серця. І від того пекучий його сором вщухає… Вони знають!
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”