1. Який перебуває в стані смутку, суму, пригнічений, зневірений через неприємності, невдачу, розчарування тощо.
2. Який виражає смуток, сум, пригніченість.
засмучений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Бурундучок наблизився до колоди, побачив зблизька, яка страшна руїна упала на його дім, і, жалібно цикаючи, сів засмучений на гілці, повернувся до напасника: «Цик-цик-цик!» — скаржився комусь. — Диверсія, братку!
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”
Приклад 2:
Я — втомлений, зморений, Греками зборений, Мором забитий, заморений злодієм, Пекла «отродієм», Вейсманом тим, на Подолі купованим, Мною шанованим, А Фукідідом найтяжче засмучений Насмерть замучений, Друже мій, шлю я вам з Civitas Regi’ї Скорбні елегії. 2 Коли брехливий Геродот Читав свій витвір геніальний, І славний еллінський народ Вітав його за труд похвальний, І всяк до нього слав привіт, І всяк про нього лиш балакав, То, кажуть, хлопчик Фукідід, Заслухавшись його, заплакав… А час ішов, і щез в віках, І Фукідід той виріс згодом, І сам списав в восьми книжках, Як ворог бивсь з його народом.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: прикметник () |