заслуховуваний
[zɑsluxoʋuʋɑnɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
-
Про людину, яку заслуховують (допитують, вислуховують) у певному офіційному порядку, зокрема у суді, слідчих органах тощо.
-
Про документ, доповідь, проект тощо, які розглядаються, обговорюються на засіданні колегіального органу (наприклад, парламенту, комісії) і щодо яких відбувається слухання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. заслуховуваний, р. заслуховуваного, д. заслуховуваному, з. заслуховуваного, о. заслуховуваним, м. заслуховуванім