Значення
-
Процес отримання інформації шляхом уважного слухання когось або чогось; уважне сприйняття на слух.
-
(Юридичний, офіційний термін) Стадія судового чи адміністративного процесу, під час якої розглядається суть справи, заслуховуються свідки, експерти, сторони, вивчаються докази та матеріали.
-
(Парламентська процедура) Обговорення, розгляд питання на засіданні представницького органу (наприклад, парламенту) перед прийняттям рішення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. заслуховування, р. заслуховування, д. заслуховуванню, з. заслуховування, о. заслуховуванням, м. заслуховуванні, к. заслуховування