Значення
-
Стан, коли хтось не бачить або погано бачить через надмірно яскраве світло, що потрапляє в очі; тимчасова втрата зору від сліпучого впливу.
-
Переносно: стан психічного чи емоційного сп’яніння, захоплення, при якому людина втрачає здатність реально оцінювати ситуацію, об’єкт почуттів або власні вчинки; необачність, викликана сильним захопленням, пристрастю або ілюзіями.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. засліпленість, р. засліпленості, д. засліпленості, з. засліпленість, о. засліпленістю, м. засліпленості, к. засліпленосте