Словник Української Мови
Буква
1. Відправити когось у віддалене, неприємне або небезпечне місце, часто як покарання або для виконання важливого завдання.
2. Таємно або обманом спрямувати, помістити когось (агента, шпигуна) у ворожу, чужу середу для збору інформації або іншої підривної діяльності.
3. Закинути, відправити щось на значну відстань або в важкодоступне місце (зазвичай про предмети).
Приклад 1:
Щоб не вийшло так, як у поетичній візії Тичини в «Замість сонетів і октав»: «Вони казали: можна ж купити старого кармазину, сяк-так заслати смітник і посадовити культуру (тільки голову піддержувати треба!) — ачей вона знову до нас промовить.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Щоб вранці заслати пахучі степи Отруйними купами трупу. XXVII І ось він виходить ще раз на процес З в’язниці, що мертва і сіра, Своє показати камінне лице І крикнути нації: “Віра!”
— Невідомий автор, “105 Oleh Olghich Vybranne”