заручення

1. Обряд або церемонія, під час якого наречений та наречена обмінюються обручками (перснями) як символом обіцянки одружитися; заручини.

2. Стан, коли двоє людей (наречений та наречена) офіційно оголосили про намір укласти шлюб і отримали суспільне визнання цього факту; період між обіцянкою одружитися та самим весіллям.

3. (переносне) Урочиста обіцянка, клятва або символічний акт, що підтверджує твердий намір, зобов’язання щодо чогось (наприклад, служіння ідеї, справі).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |