Значення
-
Обряд або церемонія, під час якого наречений та наречена обмінюються обручками (перснями) як символом обіцянки одружитися; заручини.
-
Стан, коли двоє людей (наречений та наречена) офіційно оголосили про намір укласти шлюб і отримали суспільне визнання цього факту; період між обіцянкою одружитися та самим весіллям.
-
(переносне) Урочиста обіцянка, клятва або символічний акт, що підтверджує твердий намір, зобов’язання щодо чогось (наприклад, служіння ідеї, справі).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. заручення, р. заручення, д. зарученню, з. заручення, о. зарученням, м. зарученні, к. заручення