заручання

1. Обряд або церемонія укладення заручин — домовленості про майбутній шлюб між нареченим та нареченою, що супроводжується обміном кільцями та часто урочистим святкуванням.

2. Дія за значенням «заручити» або «заручитися»; укладення домовленості про майбутній шлюб, обіцянка одружитися.

3. (переносно) Урочиста обіцянка, клятва або зобов’язання щодо виконання чого-небудь, вступ у союз для досягнення спільної мети.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |