запустіння

1. Стан місцевості, населеного пункту або будівлі, що залишилися без догляду, жителів або господарського використання; спустошення, занепад, порожнеча.

2. (У переносному значенні) Моральний, духовний або культурний занепад, внутрішня порожнеча.

3. (Застаріле) Пустельна, безлюдна, дика місцевість; пустка.

Приклади вживання

Приклад 1:
Проте являла собою образ запустіння. Зарослий бур’яном увесь поспіль — навіть доріжок немає — колись розкішний садок.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |