запускач

1. Розмовна назва для пристрою, програми або механізму, який призначений для ініціювання, активації або початку роботи чогось (наприклад, пусковий пристрій, стартер, лаунчер).

2. У комп’ютерній термінології — програма-оболонка, що забезпечує зручний доступ до інших програм, файлів або функцій операційної системи та часто є елементом графічного інтерфейсу користувача.

3. У космонавтиці та ракетобудуванні — розмовне позначення людини (наприклад, офіцера), яка безпосередньо відповідає за процедуру запуску ракети-носія, або технічного пристрою для цього запуску.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |