заплічник

1. У давньоруському побуті — чоловік, який супроводжував нареченого до нареченої під час весільного обряду, був свідком на весіллі та виконував інші обрядові функції; дружко, староста.

2. У переносному значенні — той, хто сприяє, допомагає здійсненню чого-небудь (зазвичай негативного, злочинного); співучасник, спільник.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |