Словник Української Мови
Буква
1. Простір, територія або місце, що знаходиться позаду когось або чогось, за спиною; тил.
2. Частина тіла людини або тварини, що охоплює область плечей, лопаток і верхньої частини спини.
3. Перен. Підтримка, захист, опора; те, на що можна покластися або за що можна сховатися.
Приклад 1:
Та паненки не падали, бо відкидали назад, на запліччя, голови для рівноваги й разками білих, як затверділий різдвяний сніг, молодих зубів усміхались до неба. Дивлячись на оцих пересмолених жінок, князю зробилося гаряче.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”