Словник Української Мови
Буква
1. Щільно закрити, заклеїти або закрити печаткою (сувої, листи, двері тощо) для збереження вмісту або обмеження доступу.
2. Герметично закрити, зробити повітронепроникним (посудину, тару, упаковку).
3. Техн. Створити міцне з’єднання або шов (наприклад, при зварюванні, паянні).
4. Перен. Назавжди закрити, зробити недоступним, законсервувати (запечатати долю, пам’ять, таємницю).
Приклад 1:
— “Я його на тiй квартирi залишив”, — бовкав вiн: з тої квартири вони, Богу дякувать, виїхали, i найлiпше було б її по них запечатати бодай на пiвроку, заки звiтриться чумний дух, — “Ну збiгай, принеси, — шкiрилася вiдьма, — я тут зачекаю”, — “Ключа здав”, — бовкав вiн, ставлячи, як гадав, крапку, але помилявся: “Ключа здавала — я, а в тебе був дублiкат”, — вiдбивала вона: швидке, навальне фехтування кiлками, за яким сторонньому просто не встежити, нi, що не кажiть, а з них таки була пара, нема що! А тепер — тепер, коли тiй, клятiй i м’ятiй, просмаленiй бiдами до щирця, з перегорiлим на ацетонний, та все ж непозбутнiм духом виживання (звiдки це в тобi, на ласку Божу?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”