Словник Української Мови
Буква
1. Який перебуває у стані запаморочення, відчуття втрати рівноваги, супроводжуваному уявним обертанням навколишніх предметів або власного тіла; той, що зазнав запаморочення.
2. Переносно: приголомшений, збентежений, спантеличений від сильної емоції, несподіваної новини, враження тощо.
Приклад 1:
Сидячи навпроти на лавці, котра обернулася для нього пекельним казаном, Іван шкірою відчував: для того чоловіка велика статура його улюбленої не важча від звичайнісінького клунка з білизною з тієї простої причини, що вони обоє, завдяки любові, всотали весь світ в себе, не залишивши й крихти для інших, і тому світ, де навпроти на лавці сидів запаморочений Іван, перестав для них існувати, вони самі творили новий світ, наслідком чого той чоловік час від часу так манячно й виціловував своїй коханій обличчя, волосся, плечі, це була близькість безсоромніша, ніж у ліжку, і жінка, напівлежачи в обіймах свого любаса, сліпо тицькалася в нього, бож вони обоє нічого не бачили перед собою, їхнє м’ясо стало видющим, і вони були по вінця одне в одному, творячи одне тіло й душу, хоча для стороннього ока й виглядало, ніби вони ще мають окремі голови, руки й ноги. Іван не пам’ятав жахливішої подорожі у своєму житті.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”