1. З бажанням, із задоволенням, охоче; так, що виражає заохоту, схвалення.
2. (Уживається як присудкове слово) Про стан, коли хтось відчуває охоту, бажання щось робити.
заохотливо
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А коли спустились зі скель до Тисовця (тут пором на Стрия), з одної хати, з вікна, при якому сиділо троє святкових дівчат, лунало так заохотливо «Баламуте, вийди з хати», що я мимоволі наблизився до вікна і підтягнув так само, на їхнє приємне здивовання. І знову ж — так, наче це моя Київщина, а не Карпати.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Частина мови: прислівник () |