1. Зробити короткий письмовий запис чогось для пам’яті; відзначити щось у нотатках.
2. (перен.) Помітити, звернути увагу на когось, щось, запам’ятати.
занотувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— i тримав, i носив по кишенях куртки пук схожих на осiннє листя записок, декотрi, головнiшi, вклеював у мої книжки (перший автограф був — при перших вiдвiдинах майстернi: пiдписалася, вже передчуваючи неминучий зудар двох зустрiчних лавин: “щиро скорена”, — i майже зразу потому прийшли й першi “вiд нього” вiршi, бо вiршi — вони, повторюю ще раз, в разi хто не встиг собi занотувати, — завжди вiд когось, хай би той хтось про те нi сном, нi духом: “Бiльше, нiж брат, бо вiтчизна i дiм. (Руки голоднi, i губи голоднi).
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
мовою, просить занотувати. Сьогодні був там (певен, що з приводу Шпака) — виявляється от що: коли вартовий повів мене й одчинив двері кім.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Частина мови: дієслово () |