Словник Української Мови
Буква
1. (Про місцевість, поверхню) Такий, що має заломи, круті схили, яри; звивистий, з перепадами рельєфу.
2. (Перен., розм.) Такий, що відрізняється різкими, несподіваними поворотами, змінами; заплутаний, хитромудрий (про думки, міркування, сюжет тощо).
Приклад 1:
І саме в цей час із верхів’я Дніпра дув прощальний зимовий заломистий вітер. Він гостро допався до чайок, позадирав їм сторчма носи, і через те, гребучи веслами то по бурунах, то по грозовому небі, запінені чайки тупцювали на місці.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”