Словник Української Мови
Буква
1. Який має залом, згин або перегин; зігнутий під кутом, зламаний.
2. У фразеологізмі “заломлена воля” — пригнічений, зламаний, позбавлений внутрішньої свободи.
3. У техніці та матеріалознавстві — такий, що має місцевий дефект у вигляді згину (наприклад, про заломлену деталь, заломлений лист металу).
Приклад 1:
В одновісних кристалів для одн о- го із заломлених променів виконується з а- кон заломлення, зок рема заломлений пр о- мінь лежить в одній площині з падаючим променем і нормаллю до з аломлючої по – верхні. Цей промінь називається звичай- ним (о).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”