закріплювач

[zɑkripljuʋɑt͡ʃ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. Технічний пристрій, деталь або пристосування, призначене для надійного фіксування, утримання чи кріплення чогось на певному місці.

  2. Хімічна речовина (компонент), що використовується в промисловості, косметиці, харчових технологіях для надання суміші, масі або покриттю стійкості, міцності, тривалої форми або для запобігання розшаруванню.

  3. У побуті — будь-який засіб (клей, лак, спеціальний розчин), що застосовується для остаточного фіксування результату роботи, наприклад, у рукоділлі, флористиці, укладці волосся.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. закріплювач, р. закріплювача, д. закріплювачеві, з. закріплювач, о. закріплювачем, м. закріплювачеві, к. закріплювачу

Більше записів