Значення
-
(істор.) Учень, який закінчив курс навчання у церковно-приходській школі або духовному училищі в Російській імперії (до 1917 року) та отримав відповідне свідоцтво.
-
(заст.) Особа, яка здобула систематичну освіту в галузі права або вивчила закони; правознавець, законознавець.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. законовчитель, р. законовчителя, д. законовчителеві, з. законовчителя, о. законовчителем, м. законовчителеві, к. законовчителю