Особа або орган державної влади, які мають повноваження приймати, ухвалювати закони; той, хто створює законодавство.
Той, чиї ідеї, вчення, правила тощо стають основою для певних норм поведінки або діяльності; засновник, творець певних принципів.
законодавець
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— напівлегендарний законодавець* якого вважають одним із семи мудреців стародавнього світу. Йому приписують афоризм: «Нічого понад міру», який був написаний на храмі Аполлона в Дельфах.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |