Значення
-
У християнській традиції — духовна особа (священник, диякон, катехит), яка має спеціальну підготовку та офіційне доручення від церкви для викладання Закону Божого (основ віровчення, Святого Письма та церковних правил) у навчальних закладах або парафіях.
-
У ширшому, історичному значенні — вчитель, наставник, що викладає, тлумачить та проповідує релігійні закони і норми; релігійний мораліст.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. законоучитель, р. законоучителя, д. законоучителеві, з. законоучителя, о. законоучителем, м. законоучителеві, к. законоучителю