законотворчість

Процес створення, розробки та прийняття законів державними органами законодавчої влади; законодавча діяльність.

Сукупність правових норм, принципів та практик, що регулюють порядок підготовки, обговорення, ухвалення та набрання чинності законами.

Діяльність, спрямована на формування та вдосконалення законодавства, що включає аналіз суспільних потреб, прогнозування наслідків, написання текстів законопроєктів та їх правову експертизу.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |