Значення
-
Процес створення, розробки та прийняття законів державними органами законодавчої влади; законодавча діяльність.
-
Сукупність правових норм, принципів та практик, що регулюють порядок підготовки, обговорення, ухвалення та набрання чинності законами.
-
Діяльність, спрямована на формування та вдосконалення законодавства, що включає аналіз суспільних потреб, прогнозування наслідків, написання текстів законопроєктів та їх правову експертизу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. законотворчість, р. законотворчості, д. законотворчості, з. законотворчість, о. законотворчістю, м. законотворчості, к. законотворчосте