1. Який був закритий, забитий, затиснутий чимось, закріплений за допомогою конопачення (про щілини, отвори тощо).
2. Уживається як характеристика людини, яка є замкнутою, неспілкувальною, відокремленою від зовнішнього світу або інших людей.
законопачений
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |