законопачений
[zɑkonopɑt͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
-
Який був закритий, забитий, затиснутий чимось, закріплений за допомогою конопачення (про щілини, отвори тощо).
-
Уживається як характеристика людини, яка є замкнутою, неспілкувальною, відокремленою від зовнішнього світу або інших людей.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. законопачений, р. законопаченого, д. законопаченому, з. законопаченого, о. законопаченим, м. законопаченім