заколочувати

1. Міцно забивати, закріплювати щось за допомогою цвяхів, кілків тощо, часто з метою закрити або заблокувати вхід, отвір.

2. Розмовне. Сильно бити, колотити когось або щось.

3. Розмовне, переносне значення. Швидко та інтенсивно виконувати якусь роботу, діяльність (наприклад, заколочувати листи на машинці).

Приклади вживання

Приклад 1:
Хто має право сьогодні вдиратися до мене, і заколочувати мені мій порядок, і позбавляти мене моїх тихих, чесно зароблених і без нічиєї кривди осягнених радощів? Тихі кроки в салоні.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: дієслово () |