Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Захищене від вітру місце, затишок; укриття, притулок.
2. (діал.) Те саме, що заклін; предмет, якому приписують захисну силу, оберіг, талісман.
3. (спец.) Частина верстата або іншого технічного пристрою, що служить для захисту робочого місця або механізмів від пилу, іскр, осколків тощо; захисний кожух, щиток.
Приклад 1:
Заклопотаний важливими справами свого влаштування, він більше дивився в самого себе, ніж навколо.В Палаці праці Степан ледве знайшов серед сотень кімнат потрібний йому відділ робземлісу. Як він вважав своє діло за дуже пильне, то вирішив удатись безпосередньо до голови управи.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”