Словник Української Мови
Буква
1. Відблиск, відсвіт, відблиск вогню або світла на небі, на обрії, на поверхні води тощо.
2. Переносно: яскравий, емоційний вияв чого-небудь (почуттів, подій).
3. Власна назва: історична назва українського літературно-мистецького та громадсько-політичного альманаху, виданого у Львові 1897 року.
Приклад 1:
З а р я — заграва. З а р я д — управління, керівництво.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
…А то буває гаптований захiд, буває схiд, це коли пiдводиться або лягає заграва. Гаптований — запашне слово, як буває лан у вереснi або трави в сiновалах — трави, коли йде з них дух бiля плавневої осоки.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
…Тiєї ж ночi величезна заграва пожежi стояла над Солонським Яром. I знову на далеких гонах горiли огнем сухого повiтря запашнi бур’яни, i гостро пахло дубовим молодняком.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”