Словник Української Мови
Буква
1. Про звук: такий, що став менш гучним, придушеним, не таким різким або дзвінким; приглушений.
2. Про почуття, стан: такий, що втратив силу, інтенсивність; ослаблений, притуплений.
3. Техн. Обладнаний спеціальним пристроєм (глушником) для зменшення шуму, звуку (наприклад, про зброю).
Приклад 1:
Та заглушений ефір знову виносить Апостольське Слово над твоїми залізобетонними горами, не вогнем і мечем, не грекою чи іншою латинню — мовить Іван Павло II, а тою річчю, яку понехаєш у серці своїм, у домі нашім, на велелюдних Ладі і Марені 503~пощербичених торжищах: «Скільки мучеників пройшло і проходить Тобою попід Золоті Ворота, Вкраїно мого подиву!» Та чому ж по довгім важкім отупінні не здобутись і мені закляклим язиком на оклик: — Де ж ти, моє Золоте Слово? Підведись — і відчини дорогу!
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”