1. У математиці, зокрема в алгебричній геометрії — властивість кривої (або ріманової поверхні), яка є накривальним простором для еліптичної кривої; стан або якість бути гіпереліптичною кривою.
2. У фізиці та техніці — надмірна, посилена еліптичність; властивість об’єкта (наприклад, перерізу) мати форму, близьку до еліпса, але з вираженою видовженістю або іншими відхиленнями від ідеального еліпса.