1. Який має скубанину, пошарпаний, з обірваними або понівеченими краями, кінчиками (про тканину, одяг тощо).
2. Перен. Знесилений, виснажений, з поганім виглядом (про людину або тварину).
поскубаний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— що все ж повинно скiнчитися гаразд — ще двi‑три хвилини, сутичка, купа‑мала, качання по пiдлозi, i чудовисько, несвiт‑ськи ревнувши, якимось дивом розточиться в прах, а мужнiй, тiльки трохи поскубаний герой, повитий димами пожариська, переводячи дух, пригорне до себе врятовану Шерон Стоун, чи ту другу кралю, чорнявеньку, як‑її‑там, — i наринула, було, тривога вмент являє всю свою смiхо‑виннiсть: знов цим голлiвудiвським гаям вдалося, бодай на мить, тебе ошукати! — на вiдмiну вiд цих, фiльм, котрий ти все‑таки не важишся вимкнути, не конче має скiнчитися щасливо.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: прикментик () |