Словник Української Мови
Буква
1. Перегородити річку, струмок, улоговину тощо греблею, дамбою або іншою спорудою для зупинки або регулювання течії води.
2. Засипати, закласти щільно чимось отвір, щілину, прохід, щоб утворити перешкоду або перепонити рух.
3. Розм. Щільно набити, напхати (їжею, речами тощо).
Приклад 1:
Чи саме така вже природа заздрости, що вона й не потребує жодних підстав, бо заздрість — це просто дірка в душі, і хочби й скільки простягав людині, враженій заздрістю, живих, цілющих хлібів, вони незмінно обертатимуться на камінь, бо ніщо в світі не спроможне загатити прірву, розпанахану заздрістю? Тією самою заздрістю, що спонукує людину, як у тій притчі, волати, ніби її хрест найтяжчий, і бігати від одного хреста до другого, силкуючися зрушити котрийсь, значно менший, ніж свій власний, з місця, щоб нарешті після марних зусиль добігти до того єдиного, на котрий вистачає сили, аби, захекано примоцувавши ношу на плечі, постерегти, що то і є власний хрест, який попервах здавався найтяжчим, тому що в заздрости, як і в страху, очі великі, і саме з цієї причини йому, Богданові, тепер і здається, ніби Іван добіг найкоштовнішого, найнепроминальнішого скарбу, за яким досі тужив він, Богдан, сам про те не здогадуючися?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”