Словник Української Мови
Буква
1. Темне забарвлення шкіри під впливом сонячних променів або штучного ультрафіолетового опромінення, що виникає внаслідок утворення та накопичення пігменту меланіну.
2. (у переносному значенні) Слід, ознака тривалого перебування на сонці, пов’язаний із потемнінням шкіри або вигорянням.
Приклад 1:
Багато її обсіло думок з учорашнього вечора, багато болючих думок: оті бахури ґвалтовні та п’яні, оті огидливі речі, оті звіроцтва, ота пекельна ненависть і злоба до брата — та хіба ж таким виром нелюдських загар може бути владована згода в розхитаній і облитій кров’ю державi? Ні, тисячу раз ні!
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Приклад 2:
Такі матеріали мають задовільні пластичні властивості після загар– тування протягом 2–6 годин, а також незадовільну зварюваність. З 65 огляду на це основним способом з’єднання деталей із таких матеріалів при складанні є клепання.
— Тютюнник Григорій, “Вир”