Словник Української Мови
Буква
1. Властивий усім людям, людству загалом; такий, що стосується всього людського роду.
2. Зрозумілий, доступний або прийнятний для всіх людей, незалежно від їхньої національності, культури чи соціального становища; універсальний.
3. Стосований до всього людства як єдиної спільноти; що має світове, глобальне значення.
Приклад 1:
Та й не лише спогад — мені здається, що загальнолюдський потенціал цих поезій має не тільки «архівне» значенім, надто ж «Балада про тридцять перший срібняк» — про долю гіпотетичного тридцять першого срібняка, якого від себе накинув Каяфа Іуді, а після Іудиної самострати підібрав якийсь зайшлий митар. Відтоді «здирця смердючий» став громадити статки, розжився і став невмирущим, адже «щоб вішатись, також потрібна якась душа».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”