Словник Української Мови
Буква
1. Який перебуває під дією чарів, магії; оповитий таємничою, магічною силою.
2. Який відчуває сильне захоплення, подив або захват; глибоко зворушений, заворожений чимось.
3. У переносному значенні: такий, що викликає захоплення своєю красою, чарівністю; чарівний, чудовий.
Приклад 1:
Це велика загадка… І місяць дивиться зачарований, не змигнувши. Ні, він дивиться, як змовник, а зачарований хто інший… Великий геній, бо сотворив сонату не для місяця, а для людського серця.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
IX Немов зачарований, не міг Данько одірвати очей від того, на що не смів дивитись. Навантажені снопами гарби стояли далеко-далеко позаду, коло них не було нікого.
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”
Приклад 3:
Тодi зачарований тупик постав передi мною з такою яснiстю, нiби я вiдчула його якимсь новим, невiдомим менi почуттям. Я стояла без Чаргара вже бiльше десяти хвилин, i це мене затривожило.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”