1. Стан, коли людина перебуває під впливом чарів, магії; оповитість таємничими, надприродними силами.
2. (Переносно) Стан глибокого зацікавлення, захоплення або підкорення чимось, що викликає сильне емоційне сприйняття; очарованість.
зачарованість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |