1. У римській міфології — одна з німф джерел і фонтанів, яку шанували як покровительку вод.
2. У переносному значенні (поетичне) — джерело, струмок, водоспад або інший водний об’єкт, що уособлює красу та свіжість.
ютурна
Буква
Приклади вживання
На сей-то час Ютурна-мавка В рутульський подоспіла строй; І там вертілася, як шавка, І всіх скуйовдила собой. Камерта вид на себе взявши, Тут всіх учила, толковавши, Що сором Турна видавать; Стид всім стоять, згорнувши руки, Як згине Турн, терпіти муки, Дать шиї в кандали ковать. — Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |