Значення
-
(істор.) Посадовець у середньовічних європейських державах, який виконував судові, адміністративні та фінансові функції, часто — головний суддя або намісник короля в регіоні.
-
(істор., у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій) Судова посада; суддя, який розглядав справи в земських, гродських та підкоморських судах.
-
(перен., книжн.) Символ правосуддя; людина, яка стоїть на захисті закону і справедливості.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. юстиціарій, р. юстиціарія, д. юстиціарієві, з. юстиціарія, о. юстиціарієм, м. юстиціарієві, к. юстиціарію