юрист

хоча не виключене, що заради Марисі, аби їй зробити цим бодай невеличку приємність, він, може, якось і добіг би цього кута, якби Ольга щоразу, і то, як на лихо, саме тоді, коли він сповнювався найкращими намірами, не дратувала його ніби навмисною різкістю й нетерпимістю, за якими вищирювався, як на Ковжуна, найнестерпніший демон, — демон повчати інших, хоча сама Ольга не терпіла повчань, — наслідком чого не тільки Ковжун не знаходив з нею спільної мови, — адже, крім Ларисі, її справді ніхто не терпів, що Ольга зараховувала на карб людської зіпсованости, а не своєї вдачі, — а й її власний чоловік, здавалося б, уже такий смиренний нерушвода, байдуже, що юрист, Сидір Погорільний, царство йому небесне, узяв з нею офіційно розлуку, навіть не дочекавшися народження єдиного сина, який згодом на честь матері звів прізвище рано померлого батька до літери «П» з крапкою й рискою перед прізвищем «Токмина», що ним Яків тільки й підписувався, без огляду на те, що матір, ім’ям якої Якова дражнили ще в гімназії, ніби наперед запрограмовуючи його долю й тому й називаючи його не по-батькові Сидоровичем, а — Ольговичем, майже не опікувалася своїм нащадком, — аби на старощах, ані трохи не подобрішавши до відданого Якова, любленого студентами викладача, знаного професора-орнітолога, доктора наук і почесного члена різних українських та іноземних закладів і товариств, Якова, що його Ольга не тільки перед знайомими, а й у прилюдних виступах, де Токмина все ще вряди-годи виголошувала не надто блискучі, але завжди посутні, хоч і зайво кусючі доповіді з не меншим запалом, ніж за молодости, обзивала дурнем щоразу, як Яків їй чимось не догоджував, — цілковито розмагнітилася на онуках? — чи це так уже сама природа урядила, аби на онуках тануло й найчерствіше серце? — Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Коли були у юриста бургомістрату, хтось невідомий зайшов, а юрист одразу сказав йому, що треба звернутися до похоронного бюро. Вийшовши звідти, Н. сказала мені грубо й цинічно, що це недарма, що я конче помру. — Невідомий автор, “Agatangel”

– М.: Юрист, 2003. – C. 320–325; 494–512; 538–576; 613–641. — Невідомий автор, “120 Soloninko Ks Mizhnarodna Ekonomika”