юродивець

[jurodɪʋɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Ю

Значення

  1. У православ’ї та католицизмі — блаженний, святий, який зрікався мирських благ, зовнішньо вдавав божевільного або нерозумного заради духовного подвижництва та служіння Богу, часто пророкував або висловлював істину в ексцентричній формі.

  2. Переносно — людина, яка поводиться дивно, ексцентрично, безглуздо; чудак, дивак.

  3. Застаріле — божевільна, нерозумна людина; безумець.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. юродивець, р. юродивця, д. юродивцеві, з. юродивця, о. юродивцем, м. юродивцеві, к. юродивцю

Більше записів