1. (заст., рел.) Божевільна, ненормальна людина, яку вважали обраною Богом; блаженна.
2. (перен., розм.) Дивакувата, ексцентрична людина, що поводиться незвично або безглуздо.
юрода
Буква
Приклади вживання
Удає він із себе паливоду, а постерігав і не раз я, куди прямує сей юрода. Дивно во очію, а так воно єсть, що він тілько й живе душі спасенієм. — Котляревський Іван, “Енеїда”
Частина мови: іменник (однина) |