Значення
-
(лінгвістика) Сполучення, зв’язок між двома сусідніми звуками (фонемами) в мовленнєвому потоці, що може призводити до їх взаємного впливу.
-
(логіка, філософія) Логічна операція, що відповідає сполучнику “і”; кон’юнкція.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. юнкція, р. юнкції, д. юнкції, з. юнкцію, о. юнкцією, м. юнкції, к. юнкціє