ю

1. Назва тридцять другої літери українського алфавіту, що позначає звук [ju] на початку складу та після голосних або м’який голосний звук [u] після м’яких приголосних.

2. Умовне позначення невідомої, невизначеної або умовної особи (часто в юридичних документах, анкетах, формулярах).

3. У математиці та фізиці — умовне позначення однієї з невідомих величин, осі координат тощо.