Словник Української Мови
Буква
1. Назва тридцять другої літери українського алфавіту, що позначає звук [ju] на початку складу та після голосних або м’який голосний звук [u] після м’яких приголосних.
2. Умовне позначення невідомої, невизначеної або умовної особи (часто в юридичних документах, анкетах, формулярах).
3. У математиці та фізиці — умовне позначення однієї з невідомих величин, осі координат тощо.
[13], Пащенка Ю. Є. та Никифорук О. І. [14], Цвєтова Ю. М. — Невідомий автор, “083 Mlr22″
Таке воно, простибіг, ні до чого… Добридень, дівонько! Чи добре жнеться? — Невідомий автор, ” Liesia Ukrayinka”
Частими гостями в нас бували Павло Тичина (докладніше про нього я написала у своїх спогадах «З любов’ю і болем»), Леонід Смілянський з родиною, Давид Гофштейн, невеличкий, усміхнений і надзвичайно симпатичний, археолог Славін, наш сусід Юхим Лойцкер, працівник кабінету єврейської культури, який колись існував в Інституті літератури, історик Гліб Лазаревський (з відомої родини Лазаревських), — ми були одними з перших слухачів його надзвичайно цікавих спогадів, опублікованих тоді ж таки в журналі «Українська література», що видавався в Уфі. Часто заходив Максим Рильський — його секретар мешкав поряд з нами. — Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Щастям для себе вважаю навернення в останні роки до своєї «сродної» теми — епістолярно-мемуарної, участь у видавничій роботі, передусім у здійсненні ініційованого Валерієм Шевчуком і Романом Корогодським видавничого проекту «Українська модерна література» — оприлюднення напівзабутих, а то й зовсім невідомих скарбів українського слова і думки — знаків духовної зрілости й мистецької самобутности їх (доробок Ю. Шевельова, Ю. Луцького, С. Гординського, праці З. Ґеник-Березовської, М. Павлишина тощо). Виступи на вечорах і по радіо з осмисленням гідного місця в нашій культурі своїх колеґ і друзів шістдесятників, — то моя лепта у правдиву — всупереч як тенденціям славослов’я, так і намаганню заперечити значення цього феномену — освітлену зсередини картину духовного життя і культурного самовизначення України другої половини XX ст. — Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Вони з матір’ю вслухаються у військові зведення по радіо, оголеним нервом сприймають кожне повідомлення: «Хоча б які-небудь реальні успіхи на фронті, можливо б, повернулася до нього бадьорість» (3: 41). Професор Стражеско, до якого звертається по допомогу, назвав цю хворобу «evacuana» (3: 89). — Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”